ЛЕУАК/5/Два письма архіепископа Никифора Феотоки къ Елисаветградскому протоіерею Димитрію Смолодовичу
| Лѣтопись Екатеринославской Ученой Архивной Комиссіи. Матеріалы для исторіи Запорожских козаковъ під ред. Я. П. Новицкій, А. Синявскій, перекладено з російської мови користувачами Вікіджерел Два письма архіепископа Никифора Феотоки къ Елисаветградскому протоіерею Димитрію Смолодовичу (В. Бѣднов) (1909) |
|
Як відомо, близько 1780 року Архієпископ Никифор Феотоки, без відома Св. Синода, започаткував одновірство в Росії, прийнявши в церковне спілкування розкольників-поповців які знаходились біля Єлисаветграда сіл Знам'янки та Злинки. Ця обставина мала важливе значення в історії ставлення православної церкви і уряду до розколу, запорукою підготовки до оповіщення відомих правил одновірства 1800 року. В справі спілкування схизматиків долучив багато клопоту Єлисаветградський протоієрей Дмитро Смолодович, який і приймав тих які переходили в одновірство[1]. Для ознайомлення із історією виникнення одновірства в нашій єпархії наводимо нижче две листа Архієпископа Никиформа до протоієрея Смолодовича, які в оригіналі зберігаються в архіві нашої Конситорії. (Див. справу прикзан. столу за 1798 р., №12 „по указу Св. Правител. Сѵнода о присылкѣ въ оный о находящихся въ вѣдомствѣ Новороссійской епархіи протопопахъ и духовныхъ правленіяхъ списковъ"). Оригінал писано рукою писаря, скріплений власним підписом Архієпископа Никифора.
Димитрію Смолодовичу Елисаветградской церкви священнику нашему во Христѣ любезнѣйшему сыну здравія желаемъ и Пастырское благословеніе посылаемъ.
Недавно мы наше къ раскольникамъ письмо вмѣстѣ съ наставленіями нашими, въ коихъ, показавъ способъ какъ ихъ въ вѣру приводить, къ тебѣ послали, поручая тебѣ масличныя дерева для насажденія истинной маслины. Но вотъ тебе Богъ призвалъ къ немногимъ маслинамъ, къ коимъ великое стараніе, прилѣжаніе и раченіе долженъ ты прилагать.
Милосердый Богъ своею всесильною благодатію по нашимъ горячимъ желаніямъ цѣлую раскольниковъ слободу, въ коей больше нежели сто фамилій находится, къ своей святой церквѣ обратилъ. Почему мы тебе и учителемъ ихъ, и проповѣдникомъ, и священникомъ, и отцемъ поставляемъ: тебѣ этѣ молодыя деревца, души новопросвѣщенные, сыновъ благодатію Божіею въ святой церквѣ недавно отродившихся смотрѣть поручаемъ.
Церковь Іисуса Христа, стараясь о пользѣ душъ свои имѣетъ экономіи и снисхожденія, каковаго дѣла первымъ примѣромъ былъ святый Апостолъ Павелъ, будучи не только Іудеемъ, яко Іудей и всѣмъ всіо, да всячески нѣкоторыхъ приобрящетъ, но и Тимоѳея обрѣза Іудей ради сущихъ на мѣстѣхъ онѣхъ.
Съ Новокрещенными сими и мы нѣсколько ласково обходились. Арсенія не съ должною жестокостію наставляли, да некогда восторгающе плевелы, восторгаемъ купно съ ними и пшеницу.
Желаемъ такъ же чтобы такимъ же образомъ и ты поступалъ, пока они по благодати Божіей укрѣплятся. Теперъ какъ младенцы млека требуютъ, я посля съ помощію Божіею и твердѣйшіе пищи ѣсть возмогутъ.
Ежели въ этомъ недавно насажденномъ виноградномъ садочкѣ прилѣжно упражняясь, отеческою любовію и Христіанскою милості-ю и благосклонностію его наблюдая чрезъ твои неусыпные труды размножитъ, то какую отъ Бога милость, отъ людей похвалу, отъ меня любовь имѣть будетъ, самъ разсудить можешъ.
Всевышній тебе, и дѣлъ рукъ твоихъ да благословитъ.
Никифоръ Архіепископъ Славенскій и Херсонскій.
Февраля 16 дня 1780 года.
любезный во Христѣ сынъ!
Письмо Ваше мы получили о числѣ обратившихся къ православію слободы Злинки[2]) обывателей и необратившихся, но о избраніи ими священника къ себѣ ничего въ ономъ не упомянуто, о чемъ отъ насъ писано было. При томъ чрезъ сіе вамъ предписывается, чтобъ вы въ слободу Знаменку одинъ разъ по крайней мѣрѣ въ мѣсяцъ сьехавъ, въ тамошней церквѣ священнослуженіе имѣли, и рѣчь хотя краткую сказывали, которую найболѣе сочинять о пользѣ новопечатныхъ церковныхъ книгъ, о согласіи оныхъ, что принадлежитъ до вѣры, съ старопечатными, о неимѣніи никакого различія между древнею и нынѣшнею Россійскою церковію и о другихъ подобныхъ матеріяхъ, присовокупляя при томъ и нравоучительные поученіи. Буде же вамъ почему либо въ мѣсяцъ поехать туда невозможно будетъ, то въ такомъ случае должны будете послать какого либо изъ Елисаветградской протопопіи священника, которой бы хотя священнослуженіе въ оной церквѣ отправилъ. Сверхъ же сего наблюдать вамъ и того, читаются ли въ оной церквѣ проповѣди въ силу Указа Святѣйшаго Сѵнода напечатанные и по церквамъ разосланные, съ коихъ одна книга отъ насъ и въ оную церковь дана. Каковъ же отъ всего нами предпріемлемаго къ совершенному — оныхъ съ нами присоединенію успѣхъ причинялся и чинится будетъ, о томъ къ намъ по третямъ года репортовать.
Никифоръ Архіепископъ Славенскій и Херсонскій.
Февраля 15 дня
1782 года.
Повідомив В. Біднов.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|