К. Арабажин. Галицко-русское литературно-общественное движение

Під таким заголовком появилася в VII томі російського «Энциклопедического словаря» обширна (17 шпальт тісного друку в форматі німецьких лексиконів) стаття молодого київського ученого, знайомого многим галичанам Костя Арабажина, в котрій систематично зведено докупи і в відповіднім світлі поставлено велику масу фактів з нашого суспільного і літературного життя від кінця XVIII віку аж до остатніх часів.

К. Арабажин. Галицко-русское литературно-общественное движение
Іван Франко
1893
Адаптовано із сайту «Енциклопедія життя і творчості Івана Франка»

Д] Арабажин звісний в ученій літературі як автор обширної книги про Бродзінського; отся стаття доказує, що він не менше пильно і старанно занімається і рідними, українськими справами, а особливо Галичиною. Особливо інтересний початок його статті, де він вказує на одноцільність розвою Галичини під Австрією з тим, що Австрія застала з польських часів, і далі на перші пориви до організації освітньо-літературної праці русинів в часи реставрації по скінченні війн наполеонських. Ся частина його роботи тим цінніша, що досі для неї дуже небагато ще зведено і оброблено матеріалу.

Гарно і фактично вірно показаний далі рух, викликаний Шашкевичем, Вагилевичем і Головацьким. Багато фактів зведено для історії 1848 року, хоч історія та не схарактеризована так всесторонньо, як би того треба; та тут не вина автора, а недостаток праць, з котрих він міг би був черпати. Часи від 1849 до 1859 року пропущені д. Арабажином, і се ми вважаємо важною хибою його праці. Звісно, багато позитивного про ті часи годі сказати, та все-таки вже хоч би «Бібліографія» Левицького могла б була дати йому сякий-такий образ тодішньої продукції духової, а для зрозуміння руху 1860-тих років глибший дослід сеї темної доби конечний. Звісно, і тут почасти усправедливлює автора брак відповідних монографій.

Для характеристики дальших часів від 1860 року д. Арабажин розпоряджає доволі багатим матеріалом і користується ним уміло. Кінчить свою працю характеристикою теперішніх галицьких партій і галицької публіцистики. Оригінальних дослідів не дає, але за старанний звід фактів, мало звісних російській публіці, належиться йому повне признання.