Кобзарь (1876)/Том 2/Могила Богданова
| ◀ N. T. | Кобзарь. Том 2 Могила Богданова |
Псалми Давидові ▶ |
|
|
Стоїть в селі Субботові
На горі високій
Домовина України
Широка, глибока...
Отто церква Богданова:
Там-то він молився,
Щоб Москаль добром і лихом
З козаком ділився.
Мир душі твоїй Богдане!
Не зовсім так сталось... —
Могили вже розривають,
Та грошей шукають,
Лёхи твої розкопують
Та тебе ж і лають,
Що за труди не находять...
От-так-то, Богдане!
За те ж тобі така й дяка:
Церкву-домовину
Нема кому полагодить!
На тій Україні,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила...
Оттаке-то, Зіновію,
Олексіїв друже!
Ти все оддав пріятелям,
А їм і байдуже; —
Кажуть, бачиш, що „все то-те
„Таки й було наше,
„А що ми тілько наймали
„Татарам на пашу,
„Та Полякам...“ Може й справді!
Нехай і так буде!
Так сміються з України
Сторонії люде!...
Не смійтеся, чужі люде:
Церква-домовина
Розвалиться... а з-під неї
Встане Україна
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить
І помоляться на волі [1]
Невольничі діти.
Перед 19 Лютим 1861 року. У Петербурсі.
- ↑ І помоляться волі. (Льв. вид.)