Кобзарь (1876)/Том 1/Не нарікаю я на Бога
| ◀ Поставлю хату і кімнату | Кобзарь. Том 1 Не нарікаю я на Бога |
Минули літа молодії ▶ |
|
|
Не нарікаю я на Бога
Не нарікаю ні на кого:
Я сам себе, дурний, дурю,
Та ще й співаючи... Орю
Свій переліг — убогу ниву,
Та сію слово: добрі жнива
Колись-то будуть!... І дурю
Себе-таки, себе самого,
А більше, бачиться, нікого.
Орися ж ти, моя ниво,
Долом та горою,
Та засійся, чорна ниво,
Волею ясною!
Орися ж ти, розвернися,
Полем розстелися,
Та посійся добрим житом,
Долею полийся!
Розвернися ж на всі боки,
Ниво-десятино!
Та посійся не словами,
А розумом, ниво!
Вийдуть люде жито жати...
Веселиї жнива!...
Розвернися ж, розстелися ж,
Убогая ниво!!
Чи не дурю себе я знову
Своїм химерним добрим словом?...
Дурю! Бо лучче одурить
Себе-таки, себе самого,
Ніж з ворогом по-правді жить
І всує нарікать на Бога!
5 Октября 1860. Петербургъ.