Кобзарь (1876)/Том 1/Минають дні, минають ночі
< Кобзарь (1876) | Том 1
Для інших версій цієї роботи див. Минають дні, минають ночі.
| ◀ Чого мені тяжко, чого мені нудно | Кобзарь. Том 1 Минають дні, минають ночі |
Вітер в гаї нагинає лозу ▶ |
|
|
Минають дні, минають ночі;
Минає літо; шелестить
Пожовкле листя... гаснуть очі;
Заснули думи, серце спить;
І все заснуло, — і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Доле, де ти? доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої, злої!
Не дай спати ходячому,
Серцем замірати,
І гнилою колодою
По світу валятись;
А дай жити — серцем жити
І Тебе хвалити,
І Твій світ нерукотворний
І людей любити...
Страшно впасти у кайдани,
Умірать в неволі;
А ще гірше — спати, спати,
І спати на волі,
І заснути на вік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого!... однаково —
Чи жив, чи загинув...
Доле, де ти? доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої, злої!...