Кобзарь (1876)/Том 1/Колись то ще, во время оно

Колись то ще, во время оно,
Помпілій Нума, римський царь
Тихенький, кроткий государь,
Втомившись пишучи закони,
Пішов любенько погулять
І одпочить, та спочивавши,
Додумать, як би то скувать
Кайдани на римлян. І взявши
Гнучкий одноліток лози,
Каблучку заходивсь плести,
На шию б то. Коли погляне —
У холодочку під платочком
Дівчя заквітчанеє спить...
Друідам нічого робить
Перед такою красотою
Перед богинею такою!
Сама Егерія в гаю,
Кленучи доленьку свою,
Повісилась. А мудрий Нума
І на дівчя і на цвіти
Дивується собі і дума,
Який би ретязь ще сплести?