Кобзарь (1876)/Том 1/Калина

by Тарас Шевченко

◀ Лілея

Кобзарь. Том 1 Тарас Шевченко Калина

Три шляхи ▶

• Для робіт з подібними назвами див. Калина

Вікідані

КАЛИНА.

„Чого ти ходиш на могилу?“
На-силу мати говорила:
„Чого ти плачеш ідучи,
Чого воркуєш у ночі ^[1]
Моя голубка сизокрила?“
— „Так, мамо, так!“
 І знов ходила,
А мати плакала ждучи.

Не сон трава па могилі
В ночі процвітає:
То дівчина заручена
Калину сажає,

І слёзами поливає,
У Господа просить:
„Пошли, Боже, дощі в ночі
І дрібниї роси,
Шоб калина прийнялася
Розпустила віти:
Може, пташкою прилине
Милий з того світа.
Зовью ёму кубелечко
І сама прилину,
І будемо щебетати
В-купці ^[2] на калині.
Будем плакать, щебетати,
Тихо розмовляти ^[3]
Будем в купочці у-ранці
На той світ літати.“

І калина прийнялася,
Віти розпустила,
І три літа на могилу
Дівчина ходила.
На четверте — не сон трава
В ночі процвітає:
То дівчина з калиною
Плаче-розмовляє:
„Широкая, високая
Калино моя!
Не водою до схід сонця
Поливанная!
Широкиї слёзи-ріки
Тебе полили.
Їх славою лукавою
Люде понесли.
Зневажають подруженьки ^[4]
Подругу свою,

Зневажають червоную ^[5]
Калину мою;
Повий мою головоньку, ^[6]
Росою умий
І вітами широкими
Од сонця закрий.
Мене знайдуть — поховають, ^[7]
Мене осміють,
Широкиї твої віти
Діти обірвуть.“

В-ранці рано на калині ^[8]
Пташка щебетала;
Під калиною дівчина
Спала не вставала:
Утомилось молодеє,
На віки спочило.
Вставало сонце з-за могили ^[9]
Раділи люде встаючи;
А мати й спати не лягала,
Вечерять доню дожидала
І тяжко плакала ждучи.

1847. Петербургъ.

——————

1. Чому не спиш ти у ночі. (Рук. вар.)
2. З милим… (рук вар.)
3. Бога вихваляти (вид. Кожанч.)
4. Осміяли…
5. Осміяли…
6. Прийми ж…
7. В-ранці найдуть мене люде (вар. по вид. Кожанч.)
8. Не сон трава перед світом
   Одцвіла, зівьяла, —
   То дівчина на могилі
   Плакать перестала,
   Перестала слёзи лити
   І тяжко любити;
   На вік-віки на могилі
   Слёзами умита
   Втомилася та й задрімала.
9. З за гаю сонечко вставало… (Хата.)
   Замітка. Було надрюковано у збірнику Куліша »Хата.« Ми туточки, дрюкуючи по рукопису, за для свідомості оставляємо і варьянти, як вони були у Хаті і у вид. Кожанчикова. Ред.