Кобзарь (1876)/Том 1/З-перед світа до вечора

by Тарас Шевченко

◀ Плач Ярославни

Кобзарь. Том 1 Тарас Шевченко З-перед світа до вечора

В Путивлі-граді в-ранці рано ▶

Вікідані

Зперед-світа до вечора,
А з вечора до досвіта
Летять стріли калениї,
Брязчать шаблі о шеломи,
Трещать списи гартовані
В степу, в незнаємому полі
Середи землі Половецької. ^[1]

Земля чорна копитами ^[2]
Поорана, поритая;
Кістьми земля засіяна,
А кровию политая.
І журба-туга на тім полі
Зійшла для руської землі.

Що гомонить от-там, зичить ^[3]
У досвіта? То повертає
Той Игорь військо на пригоду
Тому буй-туру Всеволоду.
 І бились день,
 І другий билися;
Та коло полудня на третій
Поникли Игореви стязі.

От-так на березі Каяли
Брати різнились, бо не стало
Крови-вина! Допирували
Хоробрі русичі той пир —
 Сватів упоіли
 Й самі простяглися

За землю руськую. Хилилась
І слалась плачучи трава,
Високі гнулись дерева,
До-долу гнулися, журились.
6 Іюля 1860 р. С. Петербургъ.

---

---

1. В землі дальній Половецькій.
2. Чорна земля копитами
   Розорона, засіяна
   Костьми була, — политая
   Кровъю. Горе на тім полі...
3. Що там шумить, гуде-реве
   До зорі рано? Повертає
   То Игорь військо Всеволоду
   Любому брату на помоч.
   І бились день!
   І другий билися;
   Та день о полудня на третій
   Упали Игореви стязі.

 (Вар. з власного рукопису Шевченка.)