Кобзарь (1876)/Том 1/За сонцем хмаронька пливе

Для інших версій цієї роботи див. За сонцем хмаронька пливе.

Кобзарь. Том 1
Тарас Шевченко
За сонцем хмаронька пливе

За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає,
І сонце спатоньки зове
У синє море; покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину...
Очам любо... годиночку —
Малую годину —
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...

А туман — неначе ворог —
Закриває море, ^[1]
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповив тобі душу,
Й не знаєш, де дітись.
І ждеш ёго, того світу,
Мов матери діти…

↑ І знову тьма, і не знаєш,
Де дітися в світі;
А ніч темная та чорна,
І довго до світу. (Перш. рукопис.)

[1] І знову тьма, і не знаєш,
Де дітися в світі;
А ніч темная та чорна,
І довго до світу. (Перш. рукопис.)

[1]