Кобзарь (1876)/Том 1/За сонцем хмаронька пливе
< Кобзарь (1876) | Том 1
Для інших версій цієї роботи див. За сонцем хмаронька пливе.
| ◀ Неначе степом чумаки | Кобзарь. Том 1 За сонцем хмаронька пливе |
І небо невмите ▶ |
|
|
За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає,
І сонце спатоньки зове
У синє море; покриває
Рожевою пеленою,
Мов мати дитину...
Очам любо... годиночку —
Малую годину —
Ніби серце одпочине,
З Богом заговорить...
А туман — неначе ворог —
Закриває море, [1]
І хмароньку рожевую,
І тьму за собою
Розстилає туман сивий,
І тьмою німою
Оповив тобі душу,
Й не знаєш, де дітись.
І ждеш ёго, того світу,
Мов матери діти…
- ↑ І знову тьма, і не знаєш,
Де дітися в світі;
А ніч темная та чорна,
І довго до світу. (Перш. рукопис.)