Кобзарь (1876)/Том 1/Антонію Сові

Антонію Сові.
Подражаніє Польському поетові.

Посажу коло хатини,
На спомин дружині,
І яблуньку і грушечку,
На спомин єдиній!

Бог дасть, виростуть. Дружина,
Під древами тими
Сяде собі в холодочку
З дітками малими.

А я буду груші рвати,
Діткам подавати...
З дружиною єдиною
Тихо розмовляти.

— Тоді, серце, як бралися,
Сі древа садив я...
Щасливий я! — „І я, друже,
З тобою щаслива!“
19 Ноября 1859 р. Г. Петербург.