Книга пісень (1892)/Як би тільки квітоньки знали…
| ◀ То ти вже про те і не згадуєш, ні… | Книга пісень Лірічні співанки Як би тільки квітоньки знали… пер.: Максим Стависький |
Чого так поблідли ті рожі ясні… ▶ |
|
22.
Як би тільки кві́тоньки знали,
Як серце сумує моє́,
Зо мною-б тихе́нько ридали,
Щоб горе забув я своє.
Як би соловейки те знали,
Що я і слаби́й і смутни́й,
Вони б мені втішно співали
Свій спів голосни́й, чарівни́й.
Як би про мій сум та печалі
Почули небесні зірки́,
Із неба зійшли́-б, розважали
Мій сум та печалі тяжкі́.
Квітки́, соловейко та зорі…
Ніхто з них про теє не зна',
А знає про лютеє горе
Дівчи́нонька гарна, ставна́.
Ох, знає дівчи́нонька мила
Те горе, що сталось мені,
Бо тож мені серце розбили
Ії оченя́та ясні́.
М. С.