Книга пісень (1892)/Як би тільки квітоньки знали…


22.

Як би тільки кві́тоньки знали,
Як серце сумує моє́,
Зо мною-б тихе́нько ридали,
Щоб горе забув я своє.

Як би соловейки те знали,
Що я і слаби́й і смутни́й,
Вони б мені втішно співали
Свій спів голосни́й, чарівни́й.

Як би про мій сум та печалі
Почули небесні зірки́,
Із неба зійшли́-б, розважали
Мій сум та печалі тяжкі́.


Квітки́, соловейко та зорі…
Ніхто з них про теє не зна',
А знає про лютеє горе
Дівчи́нонька гарна, ставна́.

Ох, знає дівчи́нонька мила
Те горе, що сталось мені,
Бо тож мені серце розбили
Ії оченя́та ясні́.

М. С.