керма

керма

Ке́рма, ми, ж. Весло, которымъ правятъ, руль. Желех. Руль у плотовъ; состоитъ изъ до́шки (лопасть) и друґара́ (рукоятка), который вращается на сво́рені (шипѣ), вдѣланномъ въ стіле́ць. Шух. I. 181.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Ке́рма, ми, ж. 1) Весло, которым правят, руль. Желех. Руль у плотов; состоит из до́шки (лопасть) и друґара́ (рукоятка), который вращается на сво́рені (шипе), вделанном в стіле́ць. Шух. I. 181. *2) Руководство. Сл. Яворн.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28