Камена/На поворот друга
| ◀ До Хлої | Камена III. Римляни На поворот друга (Горацій) |
Війна і мир ▶ |
|
Мій вірний спільнику в ті многотрудні літа,
Як воєвода Брут у по́хід нас повів, —
Який це добрий бог вернув тебе, квірита,
До неба рідного і рідних берегів?
Помпею, друже мій! Як часто ми при чаші
Вкорочували дні немішаним вином,
І кучері буйні благоухали наші
Під миром дорогим і запашним вінком!..
І день Філіпп настав. Без чести і без слави
Покинув я свій щит із бойовища втік.
Там мужність зламано, там що-найкращі лави,
Наш що-найкращий цвіт там головою ліг.
Та крізь ворожий тиск мене промчав Меркурій,
Він хмарою повив і врятував мене,
Тебе-ж, коханий мій, знов підхопили бурі
І в море понесли, розгніване й гучне.
І нині ти вернувсь. Обіцяним бенкетом
Вшануй Юпітера: скінчилася війна.
І в сад мій завітай, — лавр тінявий росте там,
Лягай у холодку і не жалій вина.
В різьблений кубок лий масійського старого,
І знайдеш забуття від смутку і трудів.
Гей, слуги, хто проллє нам пахощів із рогу?
Хто зелені подасть і мірту для вінків?
Кого з нас жеребок Кипріянки позначить,
Щоб нам господарем на учті величать?
Як радісно мені, як весело — пиячить
І другів поворот безумством зустрічать!
——————
Вірша заадресовано до Помпея Вара, бойового товариша Горацієвого з 43—42 р. На той час, як Горацій повернувся до Риму одразу, його товариш ще довго провадив боротьбу проти імперії під началом Секста Помпея і амністію одержав тільки коло 30 р., після остаточної перемоги Октавіяна (Августа).
Який це добрий бог вернув тебе квірита. Добрий бог — натяк на Августа. Квірит — громадянин, тоб-то: хто повернув тебе повноправним громадянином…
Покинув я свій щит… Горацій з усмішкою згадує свої республіканські пригоди: він уже встиг пристосуватися до нового політичного порядку. Людина твереза і зрівноважена, чужа фанатизмові останніх республіканців і готова примиритися з утратою давніх прав політичних, він мав у собі „добрий грунт для вироблення нейтральних поглядів, що зглажували контрасти межи минулим і теперішнім“. „В нього рано вивітрилось те, що мовою людей „поважних“ зветься молодечими ілюзіями“. (Гревс, Очерки рим. землевладения, ст. 70).
На початку 30-х рр. представлений Меценатові — найвірнішому й найдотепнішому з співробітників Августа, що протягом 10—15 років підготував громадську думку Рима до прийняття імперії, — Горацій непомітно втягується в його тонку як мережево ідеологічну роботу. Вже коло 30 р. Горацій вітає тріумфи імперії, складаючи вірші на Актійську перемогу і здобуття Єгипту (Оди I, 37).
Пушкин, що взагалі тонко відчував Горація і між иншим переклав його оду „До Помпея“, не вірив словам римського поета про „нечесно кинутий щит“. „Анакреон уверяет“, — читаємо в черновій редакції „Египетских ночей, — „что тартар его ужасает, но не верю ему так же, как не верю трусости Горация. Вы знаете оду его: „Ты помнишь час ужасной битвы“… Хитрий стихотворец хотел рассмешить Августа и Мецената своею трусостью, чтоб не напомнить им о другом“.
Та крізь ворожий тиск мене промчав Меркурій. Меркурія вважали покровителем поетів.
… жеребок Кипріянки (тоб-то: Киприди — Венери). Жеребком Венери звалася така комбінація костяшок, коли кожна з них падала одмінною стороною, і показання цифр було: I, II, IV, VI.