Камена/Навсикая
< Камена
НАВСИКАЯ.
… ніжна Навсикая,
Струнка дочка Феацького царя.
М. Рильський.
Феацький квіте, серце Навсикає,
Як промінь злотний на піску морськім!
Перед тобою — вбогий пілігрим
І море пурпурове і безкрає.
Твій царський жест скликає бистру зграю
Служниць, пойнятих острахом німим,
І вроди й гідности струмистий німб
Над чолом ніжним і дитячим сяє.
А Одиссей стоїть, і сам не свій,
Під чарами стрільчастих брів і вій,
Ладен забути безліч мук і горя.
Ясні й зцілюща, мов жива роса,
Рожевим сплеском Еллінського моря
Йому сміється радісна Краса.
——————
Навсикая — найчарівніший з жіноцьких образів Гомерових поем. Зустріч Одиссея з Навсикаєю — у VI-ій рапсодії „Одиссеї“.