Камена/Діва
< Камена
ДІВА.
В погожі ночі, в запахущім травні,
Як цвіт буяв і ростуть жита, —
Вона стоїть, пречиста і свята,
Як в они дні Сатурнові днедавні.
І бачиться: гаї і тихі плавні
Спогадують ті золоті літа,
Як люд не знав ні спису, ні щита,
І війни спали, дикі і безславні.
І пролилася кров. Дзвенить сурма́;
Ступає віл під тягарем ярма
І землю грішну кидає Астрея.
Лиш по весні, в далеких небесах
Сріблиться зорями її кирея
І Колос згоди світиться в руках.
——————
І землю грішну кинула Астрея. Астрея — Діва-Правда, що з кінцем золотого віку залишила землю і відтоді сяє на небі сузіррям Діви. Колос — головна зоря в сузіррі Діви.