Калєндар УНСоюзу на 1919 рік/Синьо-жовтий прапор

◀ Його стяг

Калєндар УНСоюзу на 1919 рік Синьо-жовтий прапор

В честь 58-лїтних роковин смерти Тараса Шевченка ▶

1918

СИНЬО-ЖОВТИЙ ПРАПОР.

Cеред людських звичаїв дуже характеристичним є зазначувати свою приналежність або свої почуваня до якоїсь певної ідеї національної, полїтичної або партійної при помочи сих чи инших знаків та красок. Сей звичай має бути досить давний, бо вже приміром старі Ґалїйцї уважали своїм національним знаком цьвіт рожі. Ще тепер Ірляндцї виступають на своїх національних сьвятах з цьвіткою конюшини.

Тепер по всяких землях, по всіх державах, у всїх народів і партій є своя краска, свій улюблений знак. Національним знаком українського народу уважаєть ся традиційна синьо-жовта барва.

Вороги наші кажуть, що сю барву ми переняли від Шведів, але се нестійний закид, бо синьо-жовта краска була національною ознакою українського народу в дуже давних часах, коли ще Україна не думала навіть про жадні зносини зі Швецією. Синьо-жовті барви прийшли до наших батьків зі сходу, з Персії і Візантії. Відти йшло до нас золото, сапянцї, парча, золоті верхи для церков, шовки золотисті, паволоки, численні обряди і звичаї. Зважаючи на сю звязь нашої культури зі Східним сьвітом, треба думати, що сині й жовті барви були віддавна милі нашому народови. Про сї барви згадуєть ся вже в „Слові о Полку Ігоря”, в народній думі, яку уважаєть ся найстаршою українською народною піснею. В дуже, дуже старих різдвяних колядах наших згадуєть ся вже про сї барви. Їх уважав наш нарід своїм улюбленим знаком ще перед козаччиною. Також пізнїйше в українськім житю подибуємо всюди синьо-жовті хоругви, одежу, всяке шитво, церковні річи й инше.

Спеціяльно в козацьких часах сї барви набрали між українським народом найбільше популярности. З синьо-жовтих тканин козаки шили собі убраня, від яких „як мак процвитали”. Синьо-жовта краска була знаком мужности козака, його сили і відваги. Наукові дослїди виказали, — як писав в 1911 році К. Широцький в київській „Раді” — що сї барви більше подобають ся мущинам нїж женщинам. Звичайно, мужність належить до чоловіка.

Тарас Шевченко також любить синьо-жовту барву. Він вдягає в сї барви своїх героїв, а навіть свою наречену. Для нашого свободолюбного народу сї барви є і були найбільше підхожі. Сї барви давала і дає народови його любов до природи, яку він бачить іменно у жовтій і лазуровій окрасцї, золотий степ, синє море, сині ріки з жовтими очеретами і рудими скелями, вкінци сині гори.

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.