З чужого поля (1985)/Ридала ти…
| ◀ Вона іде… | З чужого поля «Ридала ти…» (Байрон) пер.: Павло Грабовський |
З «Чайльд-Гарольда» ▶ |
|
Ридала ти: сльоза дрібна
На зір блакитний набігала,
Роса, здавалося, ясна
На землю з неба полягала.
Ти усміхнулася — і враз
Все змерхло перед милим зглядом;
З огнем очей сяйний алмаз
Не міг сперечатися рядом.
Як сонце хмари озаря,
Обливши наскрізь млявим блиском,
Що до́вго в небі не згоря
Під опівнічним пітьми стиском, —
То так усмішка твоя ллє
Проміння в серденько болюче,
Так ясне личенько твоє
Розважить горенько пекуче.