ДО ОРЛА

Обох нас, орле стервоїдний,
Знаджає поле боротьби:
Рвемо у других шмат послідній,
Жаги нікчемної раби.
 Та чом не в мене твої крила?
 Я полинув би вище хмар:
 Тут кров злочинства землю вкрила,
 Скрізь повно сліз, в повітрі — вар!
Де б не поглянув — боже! — всюди
Слід жертв, загублених дарма;
Не змовк стон тіней, рвуться груди;
Нищаву смертю обійма.
 О браття серби, гірко плачу!
 Свята надія геть зника…
 Все кров та кров… Між нами, бачу,
 Червона річка протіка!