З поезій повстанської боротьби/Ми вірні аж до смерти


МИ ВІРНІ АЖ ДО СМЕРТИ!

Козацьке ми плем'я, серця козацькі наші!
Нам не страшні ні лиха, ні пригоди,
Ані „жешовські” Мірки — воєводи,
Ні енкаведитські Хаіми, чи Саші!

Ми вірні аж до смерти рідній стрісі
І з рідних хат — не підемо нікуди!
Тут ми родились — тут вмирати будем!
Як не на ліжку, то в полі, чи в лісі!…

Отож, нехай затямить добре ворог:
Нам страх — чужий, в руках відвагу маєм,
Бо в наших жилах кров козацька грає
I є ще в наших гаківницях порох!…

***

/„Лісовик”, вересень-жовтень 1945/