З вершин і низин (1893)/Сидів пустинник біля свого скиту

З вершин і низин
Іван Франко
Тюремні сонети
«Сидів пустинник біля свого скиту…»
Львів: накладом Ольги Франко, 1893

Сидів пустинник біля свого скиту
Серед лісів безмірних та безлюдних
І слухав пташок голосів пречудних
І вітру в гилю пісню сумовиту.

Аж бач, голубка, єго пташка біла,
Що вже два дні не знать де пропадала,
Ту-ж по над ним крильцями стріпотала
І тихо в него на колінах сіла.

Старий погладить хтів єі руков —
Тай обімлів: ті крильця сніжнобілі
Обризькала червона людська кров.

І зойкнув дід: „Прокляті, зсатанілі
Часи, коли з осель людськи́х в сей ліс
На крилах голуб людську кров приніс![1]
13 сент. 1889.

 

——————

  1. Мотів із Ленау.