З вершин і низин
Іван Франко
Знайомим і незнайомим
О. О.
• Інші версії цієї роботи див. О. О. Львів: накладом Ольги Франко, 1893
О. О.

„Сумоглядні ваші співи,
Все лиш горе та неволя,
Мов нема ніяких цвітів
Крім бодячя серед поля.

„Чорним вкривалом жалоби
Ясне небо ви закрили,
В людських серцях горе, злобу
Й зопсутє лиш ви відкрили.

„Зависти пожар зловіщий
Серед люду ятрите ви,
Замісць радощів, любови
Всіх до бою зовете́ ви.

„Брудом буденним сплямили
Чисту красоти святиню,

Ви в шинок з висот небесних
Затягли пісень богиню!“

Так гнівним говорять словом
Ситі судді естетичні
І ридають, що засохли
Давні хвилі поетичні.

„Висхли хвилі, заніміло
Чистеє вітхне́ня слово;
Як не ми єго відно́вим,
То не віджиє на ново“.

Хухають вони і шепчуть
Естетичніі форму́ли,
Крають, латають і ліплять
Світ будущий із бібули.

А житє йде своім ходом.
Хвиля мисли, хвиля духа
Розливаєсь, йіх риданя
Ані формул йіх не слуха.
1881.