З вершин і низин (1893)/О. О.
| ◀ Олі | З вершин і низин Знайомим і незнайомим О. О. |
Тетяна Ребенщукова ▶ |
|
„Сумоглядні ваші співи,
Все лиш горе та неволя,
Мов нема ніяких цвітів
Крім бодячя серед поля.
„Чорним вкривалом жалоби
Ясне небо ви закрили,
В людських серцях горе, злобу
Й зопсутє лиш ви відкрили.
„Зависти пожар зловіщий
Серед люду ятрите ви,
Замісць радощів, любови
Всіх до бою зовете́ ви.
„Брудом буденним сплямили
Чисту красоти святиню,
Ви в шинок з висот небесних
Затягли пісень богиню!“
Так гнівним говорять словом
Ситі судді естетичні
І ридають, що засохли
Давні хвилі поетичні.
„Висхли хвилі, заніміло
Чистеє вітхне́ня слово;
Як не ми єго відно́вим,
То не віджиє на ново“.
Хухають вони і шепчуть
Естетичніі форму́ли,
Крають, латають і ліплять
Світ будущий із бібули.
А житє йде своім ходом.
Хвиля мисли, хвиля духа
Розливаєсь, йіх риданя
Ані формул йіх не слуха.
1881.