З вершин і низин (1893)/Непереглядною юрбою
| ◀ Ночи безмірніі | З вершин і низин Нічні думи «Непереглядною юрбою…» |
Світ дрімає ▶ |
|
Непереглядною юрбою
Ідуть за днями дні моі
Так страшно одностайні всі,
Як оловяні хмари ті,
Що звільна линуть надомною.
Без діл, з закутими руками,
Без мислей деревію я,
Минає молодість моя,
Мов чиста річка степова
Безслідно гине між пісками.
Гинь, гинь, хоч жити ще не вспів,
І слід загине за тобою,
Розслизне ся, мов сніг весною —
Лиш в серці тиск важкого болю
Єдиний слід минувших днів.
14 марта 1880.