З вершин і низин (1893)/Епілог (Зівяле листє)
◀ Привид | З вершин і низин Зівяле листє Епілог («Розвійте ся з вітром, листочки зівялі…») |
Ми оси, ми оси! ▶ |
|
Епілог.
Розвійте ся з вітром, листочки зівялі,
Розвійтесь мов тихе зітханє!
Незгоєні рани, невтишені жалі,
Замерлеє в серці коханє.
В зівялих листочках хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю?
Хто взнає, який я чутя скарб богатий
В ті вірші нескладні вкладаю?
Ті скарби найкрасші душі молодоі
Розтративши марно, без тями,
Жебрак одинокий на зустріч недолі
Піду я сумними стежками.