З вершин і низин (1893)/Весно, ох довго ж на тебе чекати!
| ◀ Ще щебече у садочку соловій | З вершин і низин Веснянки «Весно, ох довго ж на тебе чекати!» |
Рад би я, весно ▶ |
|
Весно, ох довго ж на тебе чекати!
Весно, голубко, чому ж ти не йдеш?
Чом замісць себе до вбогоі хати
Голод і холод, руіну і страти
В гості ти шлеш?
Бач, уже май зачинаєсь! О маю,
Чом же мерцем ти приходиш на світ?
Пусто і мертво по полю, по гаю,
Лиш оловяніі хмари вкривають
Весь небозвід.
Стогін іде по селищах убогих,
Діти гуртами на задавку мруть,
Сіна нема й стебелця в оборогах,
Гине худібка, по долах розлогих
Води ревуть.
„Згинем“, — люд шепче. „Таж горе не са́ме
Звикло ходить. Або пошесть прийде,
Або — не дай Боже, — Польща настане“.
От як сей рік зустрічають селяне
Весно, тебе.
1881.