Зівяле листя/Хоч ти не будеш цвіткою цвісти

Зівяле листя
Іван Франко
Другий жмуток (1895)
«Хоч ти не будеш цвіткою цвісти…»

Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922

Хоч ти не будеш цвіткою цвісти́,
Левкоєю пахуче-золотою,
Хоч ти пішла серед юрби плисти
У океан щоденщини й застою,
То всеж для мене ясна, чиста ти,
Не перестанеш буть мені святою,
Як цвіт, що стужі не зазнав, ні спеки,
Як ідеал все ясний — бо далекий.

Я понесу тебе в душі на дні,
Облиту чаром свіжости й любови,

Твою красу я переллю в пісні,
Вогонь очей в дзвінкії хвилі мови,
Коралі уст у ритми голосні…
Мов золотая мушка, в бурштиновий
Хрусталь залита, в нім віки тріває,
Цвістимеш ти, покіль мій спів лунає.