Зівяле листя/Полудне
| ◀ В Перемишлі, де Сян пливе зелений | Зівяле листя Другий жмуток (1895) «Полудне.» |
Зелений явір, зелений явір ▶ |
|
Полудне.
Широкеє поле безлюдне.
Довкола для ока й для вуха
Ні духа!
Ні сліду людей не видать…
Лиш трави мов море хвилясте,
Зелене, барвисте, квітчасте,
І сверщики в травах тріщать.
Без впину
За річкою геть у долину
І геть аж до синіх тих гір
Мій зір
Летить і в тиші потапає,
У пахощах дух спочиває, —
У душу тепла доливає
Простір.
З тім — цить!
Якеж то тихеньке ридання
В повітрі мов тужне зітхання
Тремтить?
Чи се моє власнеє горе?
Чи серце стрепа́лося хоре?
Ах, ні! Се здалека десь тільки
Доноситься голос сопілки.
І ось
На голос той серце моє потяглось,
В тім раю без краю воно заридало
Без слів.
Тебе, моя зоре, воно спогадало,
І стиха до строю сопілки
Поплив із народнім до спілки
Мій спів.