Зівяле листя/В ваґоні

by Іван Франко

◀ Чому не смієшся ніколи

Зівяле листя Іван Франко Другий жмуток (1895) В ваґоні

Смійтесь з мене, вічні зорі ▶

Львів: накладом Українського педагогічного товариства і спілки, 1922

В ВАҐОНІ.

Мов сполохана, без тями,
Та земля з під моїх ніг
Утіка — стовпи, смереки
Гонять, тільки миг-миг-миг.

Наче полотно простерте
Велитенськая рука
Враз стяга, так лан за ланом,
Сад за садом утіка.

Тільки я стою та зорі,
Що високо там горять,
Не втікають, мов на доказ,
Що є в світі стійкість, лад.

І сміються вічні зорі,
Іронічно миготять:
„Ми і ти! — неправда? — доказ,
Що є в світі стійкість, лад!“