За всіх скажу
Олекса Влизько
Трактор
Київ: Видавництво письменників „Маса“, 1927
ТРАКТОР

Радісні ходять діди, а сини, то вже, що і казати.
Наче на свято. — Сьогодні трахтур приїхав з Омельком!
Із комсомольцем, урви-головою, що літом із міста
З смичкою десь надіслала ячейка в комезу Лучанську.

— Мотре, диви! — Ну і диво! — І зроблять-же люди такеє!
— Це-ж мериканське, а лізе, немов-би українська гусінь!
Каже Панько, і дівчата, узявшись за руки, сміються
Дзвінко і тонко, аж пуща за балкою лунами сходить…

Ось уже й вечір, — по снопику злотому копи складає,
Зверху іще прикриває, і сиплються зернами зорі
На почорнілу стерню із останнього снопика, в котрий
Стомлена нічка серпа устромила, лягаючи спати…

Качка спізніла оце пролетіла в комиш на озерах,
Зойкнуло щось на болоті і тиша усюди настала…
Тільки іще на майдані довго і довго шуміло, —
Лунами в пущу, за балку односило слово: — комуна!