ВЕСНО, ТИ ЗНОВУ ІДЕШ.
Весно, ти знову ідеш! Ой, ідеш ти, блакитна красуне! —
З моря ти вийшла далекого, з моря гарячого вийшла! —
Там, біля скель мармурових, хвилі прибоями лунять,
Дивні легенди шепочуть і піною беріг голублять!
Весно, ти знову ідеш! — Ось Дніпро із любови до тебе,
Казиться так, і тремтить, і під льодом зубами скрегоче: —
Милий, хороший Дніпро, закохався в весну дідугеля! —
Милий, хороший Дніпро пригадав про юнацьку давнину! —
Синю давнину згадав, як ходили козари й пологи,
Велетні в лісі ходили, в лісі жили козарлюги, —
Люди з піснями і сміхом звіра з ножем полювали,
Звіра з ножем полювали, — в шкурі звірячій ходили!..
Весно, ти знову ідеш! — Ти ідеш до нас землю святити,
Землю святити нову, — велетнів наших комунних!
Слава тобі, наша весно! Весно, — осяяна, — слава!
Гімном тебе ми вітаємо, весно, зазорена весно!!!
