За Державність/2/Вступ

За Державність. Випуск 2
під ред. Михайло Садовський
Зимовий похід, ч. 2

1930

Поводження, яке спіткало I збірник воєнно-історичних матеріялів, яскраво ствердило давно вже назрівшу потребу в такому виданню. В тому потоку листувань, що одержала Управа Воєнно-Історичного Т-ва в цій справі, в припливі нових членів, що підпомагають Товариство матеріяльно, або зголошуються до співробітництва — не можна не вбачати підтримки розпочатої Воєнно-Історичним Товариством праці.

По-за розумінням потреби зафіксувати для виховання майбутніх поколінь історію наших визвольних змагань, по-за потребою показати чужинцям, як відвойовувало Українське Військо незалежність Батьківщині — виступають ще два основних мотиви, що побуджують вояка еміґранта вписуватися в члени Т-ва, підсилювати скарбницю останньою своєю тяжко запрацьованою еміґрантською лептою, або зголошувати свою співпрацю.

Кожний вояк-українець цікавиться воєнними подіями бурхливих часів нашої визвольної боротьби, всім тим, що відбувалося по за рямками тої частини, де він тоді перебував, та хоче, нарешті, вияснити собі причини нашої невдачи.

З другого боку, яскраво виступає потреба подати до відома ширшого загалу, що він, вояк, брав участь у великій епопеї визвольної боротьби народу, але не в якімсь бунті та в складі якихсь-то банд. А наколи-ж у банді, то такій, членів якої наступні покоління оточують пошаною, а свобідний народ урочисто згадує їхні чини та присвячує їм памятників.

З тих листувань виявляється також, що багацько є вже виготовлених матеріялів, які не друкувалися лише за браком відповідної трибуни. На жаль, проявляється також вплив часу, який стер із памяти вояків дати тих подій, учасниками котрих вони були, назви місцевостей, де ті події відбувалися, прізвища товаришів або ворогів; нерідко переплутуються події хронолоґічно; напр. ті, що відбувалися в 1919 році, переплуталися з подіями 1920 або 1917 року.

Отже це є, по-за умовами еміґрантського життя, головні перешкоди, що затримують укладання спогадів або уємно впливають на остаточне оброблення їх. З метою полегчити цю працю Управа Воєнно-Історичного Товариства є готовою служити надалі, на жадання співпрацьовників, хронолоґічними даними, на підставі до тепер зібраного матеріялу, як рівно-ж надсилати мапи або ситуаційні схеми тих місцевостей, де відбувалися події.

Однак головними питаннями наших дописувачів є питання: 1) про що писати та 2) як писати, на що постараємося дати відповідь.

Розглядаючи цілу нашу визвольну боротьбу з 1917 по 1921 р. включно, мусимо її поділити на певні періоди не тільки хронолоґічно, але й у звязку з тими чинниками, що входили в гру чи то як вороги, чи як друзі, — в звязку з тими формами Державности, в котрі вбирали Україну бажання суспільства або чиясь міцна рука, в наслідок чого переводилися відповідні зміни в орґанізації нашої збройної сили, та стримувався чи прискорювався самий темп її творення.

Кожний із тих періодів мав у собі щось окреме чи то в психолоґічних настроях, чи то методах, формах або в околишній обстановці, що відріжняє його від інших періодів нашої боротьби.

Так напр., атмосфера революції, навіть анархії 17 р., слаба національна свідомість вояків, перевага соціялістичних гасел над національними спричинилися в значній мірі до того стану невтралітету, який проголосило багацько українських частин у боротьбі проти большевиків. У другій половині 1919 р. такого явища вже не могло бути, а тим більше в 1920 р., що свідчить лише про набуту з того часу боротьби національну свідомість.

Так само заява командирові полку, що резерв у критичну для полку мінуту не піде битися, наколи проти полку оперують чехи (Спогади ґенерала Петрова), могла мати місце в молодих, соціялістично вихованих військах 17 року. Подібних заяв уже не могло бути навіть у другій половині 1919 р., не кажучи вже про 1920 р.

Так поступово в тягу боротьби кристалізувалася ідеолоґія вояцтва, росла національна свідомість, зміцнювалось переконання в необхідності боротьби за Державність; хто був по боці ворогів його Батьківщини, той ставав його ворогом.

Отже у відповідь на питання, про що писати, пропонуємо нижче певну схему, що хронолоґічно охоплює цілий час нашої боротьби, деталізуючи її на періоди, щоб яскравіше підкреслити їхні характерні властивості.

Схема виглядатиме так:

Підготовчий період.

1. Творення української збройної сили (1917 — початок 1918 р):

а) за кордонами Росії (Австрія, Німеччина),

б) на російському фронті („українізація“ російських частин на фронтах Північному, Західньому, Південно-Західньому, Румунському та Кавказькому),

в) в запіллю, на теренах був. Росії — в усіх залогах, де перебували українські вояки: в Москві, Орлі, на Уралі, на Дону, Туркестані, Кавказі, Сибиру та Зеленому Клині,

г) Творення керуючих військових орґанів:

1) центральних — Українського Ґенерального Військового Комітету, Ґенерального Секретаріяту військових справ,

2) Штабів округ, корпусів, дивізій,

3) їхня орґанізація, особистий склад та праця, плани й чини,

д) творення Вільного Козацтва, його орґанізація та праця.

Збройна боротьба з большевиками (кінець 1917 – початок 1918 р.):

а) на фронтах (бойові потички, марш на Україну), в запіллю (боротьба з місцевими большевиками — в Київі, Катеринославі, Одесі і т. п.),

б) боротьба з відділами Антонова–Муравйова та збольшевизованими фронтовими частинами (бої в напрямках Харків–Крути, Київ, Харків–Лозова–Павлоград–Катеринослав, Шепетівка–Бердичів, Жмеринка–Козятин), бої за Київ, відворот на Житомир і т. п.,

г) повстанча праця в большевицькому запіллю.

3. Наступ на Україну з німцями (кінець лютого – травень 1918 р.):

а) бойові операції військових відділів У. Н. Р.,

б) бойові чини повстанців у звязку з наближенням військ У. Н. Р. або німців,

в) відновлення керуючих військових центральних орґанів (Військового Міністерства, Ґенерального Штабу і т. п.), їхній склад, орґанізація та праця по орґанізації збройної сили.

4. Гетьманський період (травень–листопад 1918 р.):

а) орґанізація керуючих військових центральних установ,

б) орґанізація збройної сили,

в) повстанчі орґанізації та їхні операції проти німців та гетьмана,

г) бої з большевиками на демаркаційній смузі.

5. Повстання Директорії (листопад–грудень 1918 р.):

а) орґанізація його, місцеві повстанчі орґани, формування збройної сили на місцях,

б) бойові операції проти гетьманських військ (операції на Київ, на Житомир, на Лівобережжі, на Бірзулу–Одесу, Зкаменку, Херсон–Миколаїв і т. п.),

в) творення керуючих військових орґанів, їхній склад, орґанізація та праця,

г) творення та орґанізація збройної сили.

6. Війна з совітською Росією.

I. (Січень–червень 1919 р.). Бойові операції військ У. Н. Р. на Лівобережжі, — відворот на Правобережжя. Контр-наступ, відворот:

а) повстанчі чини в запіллю Директорії,

б) повстанчі чини в запіллю большевиків,

в) реорґанізація військ У. Н. Р.,

г) відворот на лінію Кремянець–Почаїв–Збруч. Реорґанізація армії У. Н. Р. II. (Червень–вересень 1919 р.). Наступ Армії У. Н. Р. на лінію Староконстантинів–Проскурів–Бар–Вапнярка. Відворот (початок липня). Поновний наступ разом із У. Г. А. аж до опанування Київа.

7. Війна з поляками (грудень 1918 р. – липень 1919 р.):

а) Холмсько-Галицький фронт, його орґанізація, сили,

б) Бойові операції.

8. Війна з білою Росією (Деникіним). (31.VIII. – 5.XII. 1919 р.):

а) чини Дієвої Армії У. Н. Р. та У. Г. А.,

б) чини повстанчих відділів у запіллю деникінців.

9. Зимовий похід Армії У. Н. Р. (6.XII. 1919 – 6.V. 1920 р.):

а) чини Армії У. Н. Р.,

б) повстанча діяльність у запіллю деникінському та большевицькому.

10. Війна з совітською Росією в союзі з Польщею (березень–листопад 1920 р.):

а) творення збройної сили: центральних військових установ, окремих частин — їхня орґанізація,

б) бойові чини Армії У. Н. Р. та відряджених частин,

в) повстанчі чини в большевицькому запіллю.

11. Повстання в 1921–22 році:

а) Рейд Тютюнника,

б) Рейд Палія.

в) Рейд Неліґовського,

г) Рейд Гулого-Гуленка.

Трудно відповісти на друге питання — як писати — щоб не запровадити шаблону та не позбавити спогадів індивідуальних властивостей автора, які також матимуть для майбутнього історика певне значіння.

Але кілька уваг що-до форми, тону й сути спогадів, за дотриманням котрих історична цінність праць безперечно збільшиться, вважаємо потрібним подати до розваги наших читачів.

Отже, що-до форми спогадів автор має цілком вільну руку, взірців-же споминів 2 збірники „За Державність“ дають під достатком. Наколи-ж праця матиме вигляд воєнно-історичного нарису, то тоді треба взоруватися на твори ґен. Капустянського („Похід Укр. Армій на Київ–Одесу“), або ґен. Безручка („Січові Стрільці в боротьбі за Державність“).

Що-ж-до тону, то треба уникати того побідного „ура-патріотичного“ тону, яким так славні були колишні російські видання.

Збройна боротьба наша скінчилася невдачею, і вже з цього приводу нам не пасує цей тон.

Опріч того, спогади, як і другі воєнно-історичні матеріяли, мусять бути матеріялами для студій, для витягнення з них певних консеквенцій на майбутнє, чого, очевидно, не матимемо змоги зробити, коли поставимо собі мету показувати наші добрі сторони, заховуючи натомісць наші вади та похибки.

Ось чому що-до сути спогадів ставиться до кожного автора вимога обєктивности, с. т. правдивости у викладі тих подій, свідком чи учасником яких він був.

Що-ж-до докладного інструктування, то Управа Воєнно-Історичного Т-ва в кожному випадкові служитиме порадами та вказівками.

*^**

Випускаючи у світ 2-ий збірник „За Державність“, Управа Воєнно-Історичного Т-ва і Редакція стверджують, що надії на підтримку нашого громадянства, які було висловлено в передмові до збірника, — справдилися.

Наклад 1-го збірника випродано, за винятком бракованих примірників. Виручені гроші дали можливість збільшити наклад 2-го збірника, поліпшити зовнішній вигляд та відповідно його прикрасити ілюстраціями.

Тепер перед Управою Воєнно-Історичного Т-ва повстало питаня про частіший випуск у світ збірників, але на перешкоді знову є брак у Товариства потрібних фондів. Та Управа Воєнно-Історичного Т-ва є переконана, що те саме українське суспільство, яке так горяче відкликнулося на появу 1-го збірника і своєю підтримкою дало можливість випустити 2-ий збірник, знову прийде з допомогою Воєнно-Історичному Т-ву і дасть змогу йому в найкоротшому часі випустити 3-ій і наступні збірники „За Державність“.