Західноєвропейська література/Бомарше
| Західноєвропейська література Бомарше |
Шалений день, або одруження Фігаро ▶ |
|
_-_%D1%81.141.jpg)
| На місці цього тексту повинне бути зображення. Будь ласка, додайте їх, використовуючи інструкції на en:Wikisource:Image guidelines та en:Help:Adding images. |
Портрет XVIII ст.
П'єр-Огюст Карон Бомарше (Pierre-Auguste Caron Beaumarchais), французький письменник XVIII ст., народився в 1732 р. в Парижі в родині годинникаря. Почавши з цього фаху свою роботу, він потім змінив багато професій: був учителем музики дочок Людовіка XV, був правою рукою відомого тоді спекулянта-підрядчика Дюверне, таємним політичним агентом французького короля в Англії, Германії, Австрії і т. д. Життя Бомарше — типове життя буржуазного авантюриста, який проходить через усі щаблі соціальної драбини і проводить жорстоку боротьбу з аристократією та її клевретами за багатство і вплив. В 1770 р., після смерті свого патрона Дюверне, Бомарше розпочав з спадкоємцями останнього судовий процес, який пізніше описав в «Мемуарах», викривши в яскравій формі продажність суду і всієї адміністрації феодально-монархічної Франції. «Мемуари» Бомарше мали винятковий успіх у читачів; але ще більшим успіхом користувалися його п'єси «Севільський цирульник» (1775) і «Одруження Фігаро» (1784)[1]. Остання подобалася глядачам найбільше гострими дотепами та висловлюваннями головного героя Фігаро і через те зайняла видатне місце серед творів, які відобразили зростаючий протест буржуазії. В 1792 р. Бомарше написав (як закінчення цієї п'єси) — «Мати-злочинниця» (третя частина трилогії). Але ця п'єса була сприйнята глядачами байдуже; сам Бомарше злякався революційної бурі. Обвинувачений в державній зраді, він утік за кордон і повернувся до Франції лише в 1796 р., за три роки до смерті (1799).
- ↑ В обох комедіях під іспанськими іменами і назвами змальовується сучасна письменникові Франція.