Жнива досьпіли/Зима

Жнива досьпіли
І. Мулярчик
Зима

• Цей текст написаний желехівкою.
• Для робіт з подібними назвами див. Зима

Віннїпеґ: 1917

ЗИМА.

Зима. Ідуть — минають днї за днями
Сумнї, сумнї мов подорожнї черцї,
Завиє вітер, — помете снїгами,
То знову притихне на сухій гильцї.
По прерах голодний кают блукає,
Бездольний заяць захисту шукає.

Зима. Сїріють над землею хмари,
Або часто розкрите небо сине —
Усьміхнене сонце… Дрімають гори,
Білим килимом пишать ся долини.

Довгії ночі кождий день витають, —
Вітрянов арфов собі пригравають:

Зима. Добра учителька лїнивих,
Трудящих спочинок по працї лїтній,
Голод і холод се два брати вбогих,
Не прошені гостї у долї скрутнїй.
Прекрасний діядем — божеска краса;
Блищить снїжний жемчуг мов лїтом роса.

———O———