жмурки

жмурки

Жму́рки, ків, м. мн. 1) Ум. отъ жмури. 2) = Піжмурки. Вх. Зн. 17.

Жму́ри, рів, м. мн. Мелкая зыбь (на водѣ) образующаяся если бросить что-либо въ воду, а также пузырьки, вскакивающіе при этомъ на водѣ или получающіеся при взбалтываніи жидкости. Плигнув у воду — тільки жмури пішли. Борщ, — аж жмури встаю́ть. Плохой борщъ. Мнж. 164. Ум. Жму́рки. Тільки жмурки встають, як камінь кинеш у воду. Екатер. г.

Пі́жмурки, рок, ж. мн. Родъ игры: жмурки. Мил. 54. Діти в білих сорочках у піжмурки в яру гуляють. Шевч. 407.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Жму́рки, ків, м. мн. 1) Ум. от жму́ри. 2) = Пі́жмурки. Вх. Зн. 17.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Жму́рки, ків, м. мн. 1) Ум. от жмури. 2) = Піжмурки. Вх. Зн. 17.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937