Житє і слово/V/Зівяле листє/V
| Житє і слово/V/Зівяле листє Отсє тая стежечка (Іван Франко) |
VI ▶ |
|
V.
Отсе тая стежечка,
Де дівчина йшла,
Що з мойого сердечка
Щастє унесла.
Ось туди пішла вона
Та гуляючи,
З іншим, своім любчиком,
Розмовляючи.
За єі слідами я
Мов безумний біг,
Цілував с слезами я
Пил із єі ніг.
Наче потопаючий
Стебелиночку,
Зір мій вид єі ловив
На хвилиночку.
І мов нурок перли ті
На морсько́му дні,
Сквапно так мій слух хапав
Всі слова єі.
Отсе тая стежечка
Ізвиваєть ся,
А у мене серденько
Розриваєть ся.
Залягло на дні єго
Те важке чутє:
Тут на віки згублений
Змисл твого бутя!
Все, що найдорожшеє,
Найулюблене,
Чим душа жива була,
Тут загублене.
Чим душа жива була,
Чим пишала ся…
Отсе тая стежечка,
Щоб запала ся!