жеретія

Жеретія́, тії́, ж. 1) Обжора. Аф. 401. 2) Змѣя лазящая по деревьямъ. Неначе холодна жеретія обвилась і здавила йому серце. Стор. М. Пр. 5.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


Жеретія́, тії, ж. 1) Обжора. Аф. 401. 2) Змея лазящая по деревьям. Неначе холодна жеретія обвилась і здавила йому серце. Стор. М. Пр. 5. *3) Дракон, змей-горыныч. До його кралася змія, крилатая з сем'ю главами, з хвостом в верству, страшна, з рогами, а звалася — Жеретія. Котл. Ен.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Жеретія́, тії́, ж. 1) Обжора. Аф. 401. 2) Змея лазящая по деревьям. Неначе холодна жеретія обвилась і здавила йому серце. Стор. МПр. 5.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937