жалібниця

Жалібни́ця, ці, ж. Сострадательная женщина. І жалібниці, і порадниці образилися, покинули Марусю: нехай же терпить, коли така. МВ. II. 181. Это слово является въ поэзіи обычнымъ эпитетомъ любящей матери или сестры. Братчики роздягли Кирила Тура, а в Петра аж мороз пійшов по-за шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестра-жалібниця шила й мережила, усю в крові, ще й поприкипала до ран. К. ЧР. 281. Та батькові й неньці поклоняйся, та моїм же братікам-порадничкам, та моїм же сестрицям-жалібницям. Чуб. V. 370. Матері-жалібниці у його не було. Г. Барв. 453. Ум. Жалібни́чка. До отця, до неньки покланяйся.... до моїх сестричок-жалібничок. Чуб. V. 316.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


Жалібни́ця, ці, ж. Сострадательная женщина. І жалібниці, і порадниці образилися, покинули Марусю: нехай же терпить, коли така. МВ. II. 181. Это слово является в поэзии обычным эпитетом любящей матери или сестры. Братчики роздягли Кирила Тура, а в Петра аж мороз пійшов по-за шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестра-жалібниця шила й мережила, усю в крові, ще й поприкипала до ран. К. ЧР. 281. Та батькові й неньці поклоняйся, та моїм же братікам-порадничкам, та моїм же сестрицям-жалібницям. Чуб. V. 370. Матері-жалібниці у його не було. Г. Барв. 453. *Сестра́—. Сестра милосердия, сестра-милосердица. Ще більше потрудилися оті сестри милосердні, сестри-жалібниці, як прозвав їх народ. Кон. Ум. Жалібни́чка. До отця, до неньки покланяйся… до моїх сестричок-жалібничок. Чуб. V. 316.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Жалібни́ця, ці, ж. Сострадательная женщина. І жалібниці, і порадниці образилися, покинули Марусю: нехай же терпить, коли така. МВ. II. 181. Это слово является в поэзии обычным эпитетом любящей матери или сестры. Братчики роздягли Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестра-жалібниця шила й мережила, усю в крові, ще й поприкипала до ран. К. ЧР. 281. Та батькові й неньці поклоняйся, та моїм же братікам-порадничкам, та моїм же сестрицям-жалібницям. Чуб. V. 370. Матері-жалібниці у його не було. Г. Барв. 453. Ум. Жалібни́чка. До отця, до неньки покланяйся… до моїх сестричок-жалібничок. Чуб. V. 316.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937