жалування

жалування

Жа́лування, ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Питання та жалування було доволі в дому, а ще більш вбожества та суму. МВ. III. 107. 2) Заботливость, выраженіе любви. 3) (Съ великорусск.). Жалованье. Царь йому жалування дав. Рудч. Ск. II. 185.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Жа́лування, ня, с. 1) Сожаление, соболезнование. Питання та жалування було доволі в дому, а ще більш вбожества та суму. МВ. III. 107. 2) Заботливость, выражение любви. 3) (С великорусск.). Жалованье. Царь йому жалування дав. Рудч. Ск. II. 185.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Жа́лування, ня, с. 1) Сожаление, соболезнование. Питання та жалування було доволі в дому, а ще більш вбожества та суму. МВ. III. 107. 2) Заботливость, выражение любви. 3) (С великорусск.). Жалованье. Цар йому жалування дав. Рудч. Ск. II. 185.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937