жакувати

Жакува́ти, ку́ю, єш, гл. Грабить, расхищать. Зараз і почали вози своїх старшин жакувати. К. ЧР. 345. Прийшли москалі Січ жакувати. ЗОЮР. I. 141. Пожакували всі крамні коморі, як жакували з ним у бусурман. К. ПС. 102.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


Жакува́ти, ку́ю, єш, гл. Грабить, расхищать. Зараз і почали вози своїх старшин жакувати. К. ЧР. 345. Прийшли москалі Січ жакувати. ЗОЮР. I. 141. Пожакували всі крамні коморі, як жакували з ним у бусурман. К. ПС. 102. *Всі кинулись жакувать крам. Тобіл.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28


Жакува́ти, ку́ю, єш, гл. Грабить, расхищать. Зараз і почали вози своїх старшин жакувати. К. ЧР. 345. Пожакували всі крамні комори, як жакували з ним у бусурман. К. ПС. 102.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937