Енциклопедія марксизму-ленінізму/Як утворювалась «Історія ВКП(б)»
| Енциклопедія марксизму-ленінізму Як утворювалась «Історія ВКП(б)» |
Боротьба Леніна і Сталіна за створення більшовицької партії ▶ |
|
Поява «Історії Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків)» — велика подія в житті ВКП(б) і в той же час велика подія на історичному фронті.
Справа не тільки в тому, що до останнього часу у нас не було курсу Історії ВКП(б), який цілком задовольняв би запити партійної, більшовицької освіти; справа в тому, що вперше за весь час існування нашої більшовицької партії з'являється праця з історії партії, складена на такому високому теоретичному рівні, так ідейно насичена теоретичним змістом, як цей курс «Історії ВКП(б)». Не зважаючи на стислість, він являє собою найповніший — якщо взяти політичні оцінки і теоретичну глибину цієї роботи — курс «Історії ВКП(б)».
Усім відомо, що в усій роботі по створенню цієї праці з історії ВКП(б) роль товариша Сталіна виняткова, особисто ним виконана величезна робота.
Кожний почуває, читаючи цей чудовий курс «Історії ВКП(б)», як продумано кожен рядок, як обдумано кожне слово, який величезний історичний досвід сконцентрований нерідко в скупих словах, що викладають найважливіші події в житті нашої партії. Великий інтерес, який виявляють робітники, колгоспники, радянська інтелігенція до історії більшовицької партії, свідчить насамперед про те, яке велике місце партія більшовиків займає в житті, у свідомості трудящих СРСР. В цьому величезному інтересі до історії ВКП(б) виявляється глибока пошана міліонів трудящих до більшовицької партії.
Ленін в період ліквідаторства, між двома революціями, писав у статті «Ідейна боротьба в робітничому русі»: «Не може бути свідомим робітником той, хто ставиться, як Іван Непомнящий, до історії свого руху»[1]
Робітники країни Рад, її колгоспники, її радянська інтелігенція — не Івани Непомнящі. Не тільки члени славної Всесоюзної Комуністичної партії більшовиків, створеної, вихованої Леніним і Сталіним, вважають своїм обов'язком вивчати історію партії, бо вона є для них насамперед зброєю більшовицького виховання мас; але і безпартійні робітники, колгоспники і радянська інтелігенція, коли вони продумають шлях нашої партії від перших маленьких марксистських гуртків і груп, що з'явилися в Росії в 80-х роках минулого століття, до великої партії більшовиків, яка керує нині першою в світі соціалістичною державою робітників і селян, зрозуміють, яку велику силу становить ця партія, проймуться до неї ще більшою пошаною, ще більшою відданістю, ще більшою любов'ю, відчують ще глибше, що це їх рідна партія. Без цієї партії неможливе було б визволення робітничого класу від капіталізму, неможливе було б визволення десятків міліонів селян від царя, поміщиків, куркулів, жандармів, урядників та інших подібних паразитів. Без цієї партії, яка знищила владу капіталу і панування церкви над наукою, над людською думкою, інтелігенції неможливо було б зайняти те місце, яке вона займає у нас в соціалістичному суспільстві.
Треба нагадати, як поставив товариш Сталін питання про завдання історичної науки взагалі і зокрема про завдання історії ВКП(б).
Читаючи свої лекції «Про основи ленінізму» в Свердловському університеті в 1924 році, товариш Сталін показав, що питання ленінізму безпосередньо зв'язані з історією ВКП(б), з історією революційної боротьби робітників і селян.
Саме через те «Основи ленінізму» товариша Сталіна так політично насичені й сьогодні, настільки змістом своїм свіжі, ніби ці лекції читалися лише вчора, настільки актуально, а не абстрактно поставлені в них теоретичні питання про історичні корені ленінізму, про метод ленінізму, про значення теорії, про диктатуру пролетаріату, про селянське питання, про національне питання, про стратегію і тактику робітничої партії, про саму партію і про стиль роботи більшовиків.
Товариш Сталін ще в 1931 р. в статті «Про деякі питання історії більшовизму» звернув нашу найсерйознішу увагу на хиби і помилки істориків партії і зажадав від нас «піднести питання історії більшовизму на належну висоту, поставити справу вивчення історії нашої партії на наукові, більшовицькі рейки і загострити увагу проти троцькістських і всяких інших фальсифікаторів історії нашої партії, систематично зриваючи з них маски»[2].
З того часу минуло коло десяти років, протягом яких були викриті і розгромлені троцькістсько-бухарінські і буржуазно-націоналістичні агенти імперіалізму в різних областях нашого соціалістичного будівництва, у тому числі і на історичному фронті. І тут, в галузі історичної науки, троцькістсько-бухарінські контрабандисти та фальсифікатори чимало нашкодили.
Не один раз товариш Сталін протягом цього періоду ставив перед нами вимогу підвищення якості нашої роботи по вивченню нашого минулого. Нагадаємо постанову Ради Народних Комісарів і ЦК ВКП(б) «Про викладання громадянської історії в школах СРСР» від 16 травня 1934 р., «Зауваження з приводу конспекту підручника з історії СРСР» товаришів Сталіна, Жданова, Кірова від 8 серпня 1934 р., «Зауваження про конспект підручника нової історії» товаришів Сталіна, Кірова, Жданова від 9 серпня 1934 р., «Постанову жюрі урядової комісії по конкурсу на кращий підручник для 3-го і 4-го класів середньої школи з історії СРСР» надруковану 22 серпня 1937 р. і особливо лист товариша Сталіна упорядникам підручника історії ВКП(б) — «Про підручник історії ВКП(б)»[3].
В цьому листі товариш Сталін писав:
«Я думаю, що наші підручники з історії ВКП(б) незадовільні з трьох головних причин. Незадовільні або тому, що вони викладають історію ВКП(б) поза зв'язком з історією країни; або тому, що обмежуються оповіданням, простим описом подій і фактів, боротьби течій, не даючи необхідного марксистського пояснення; або ж тому, що хибують на неправильність конструкції, неправильність періодизації подій.
Щоб позбутися таких хиб автори повинні врахувати ряд міркувань.
Треба, поперше, перед кожною главою (або розділом) підручника дати коротку історичну довідку про економічне і політичне становище країни. Без цього історія ВКП(б) виглядатиме не як історія, а як легке і незрозуміле оповідання про діла минулі.
Треба, подруге, не тільки викладати факти, які демонструють численність течій і фракцій у партії і в робітничому класі в період капіталізму в СРСР, але й дати марксистське пояснення цим фактам, вказавши а) на наявність у дореволюційній Росії як нових, сучасних з точки зору капіталізму, класів, так і старих, докапіталістичних класів, б) на дрібнобуржуазний характер країни, в) на різнорідний склад робітничого класу, — як на умови, що сприяли існуванню багатьох течій і фракцій у партії і в робітничому класі. Без цього численність фракцій і течій лишається незрозумілою.
Треба, потретє, не тільки викладати в тоні простого оповідання факти запеклої боротьби течій і фракцій, але й дати марксистське пояснення цим фактам, вказавши, що боротьба більшовиків з антибільшовицькими течіями і фракціями була принципіальною боротьбою за ленінізм, що в умовах капіталізму і взагалі в умовах наявності антагоністичних класів середпартійні суперечності і незгоди є неминучістю, що розвиток і зміцнення пролетарських партій при зазначених умовах може відбуватися лише в порядку подолання цих суперечностей, що без принципіальної боротьби з антиленінськими течіями і групами, без їх подолання, наша партія неминуче переродилася б, як переродились соц.-дем. партії II-го Інтернаціоналу, які не приймають такої боротьби. Можна було б при цьому використати відомий лист Енгельса до Бернштейна в 1882 році, наведений у першій главі моєї доповіді VII-ому поширеному Пленуму ВККІ «Про соц.-дем. ухил» у ВКП(б), і мої коментарі до нього. Без таких роз'яснень боротьба фракцій і течій в історії ВКП(б) виглядатиме, як незрозуміла склока, а більшовики, — як непоправні і невгамовні склочники і забіяки.
Треба, нарешті, внести якийсь порядок у оправу періодизації подій з історії ВКП(б)».
«Короткий курс історії ВКП(б)» побудовано саме на основі цих вказівок товариша Сталіна. В короткому курсі історія ВКП(б) тісно зв'язана з історією країни. Подіям і фактам дано марксистське пояснення, періодизація подій витримана в тій послідовності, в якій вона дана у схемі, запропонованій товаришем Сталіним. Історичні довідки про економічне і політичне становище країни складено дуже ретельно. Не зважаючи на стислість викладу, вони дають основний матеріал, необхідний для всякого пропагандиста, точно і ясно обрисовують економічну й політичну обстановку боротьби пролетаріату і селянства в кожний окремий період.
Якщо в колишніх підручниках були такі сторінки, які товариш Сталін з повним правом визначав «як легке і незрозуміле оповідання про справи минулі», то в «Короткому курсі історії ВКП(б)» перед нами проходить бойова історія більшовиків, освітлена ученням марксизму-ленінізму.
Декому хотілося, щоб в «Історії ВКП(б)» під редакцією Комісії ЦК не було іноземних слів і щоб взагалі все було настільки спрощено, щоб і думати не треба було ні про що, щоб усе само вкладалося в голову. Це — неправильна вимога. Не можна підмінювати вивчення історії більшовицької партії «легким читанням». Історію партії треба вивчати, а щоб вивчати, треба над нею посилено працювати. Вивчаючи історію партії, кожний повинен буде знайомитися з рядом невідомих йому слів і понять, відчувати, що набуває нових знаннів, що перед ним розкриваються нові історичні горизонти, що для нього стає ясним зміст подій, про які він, може, і знав, але не вмів уявити їх у зв'язку з усією боротьбою робітничого класу за комунізм.
«Історія ВКП(б)» під редакцією Комісії ЦК виходила з того, що не можна вносити спрощенство у вивчення історії партії. Від кожного, звичайно, в міру його розвитку, можна і потрібно вимагати певного мінімуму теоретичної роботи, а «Історія ВКП(б)» вимагає саме такої теоретичної роботи, бо одним із завдань, що його ставить собі «Історія ВКП(б)», є ліквідація теоретичного відставання.
Більшовицька партія має право вимагати, щоб на третьому десятку існування пролетарської диктатури покінчено було з теоретичною відсталістю членів партії; партія дає всім можливість вивчати курс історії партії, що підносить їх теоретичний рівень.
«Історія ВКП(б)» містить у собі, не зважаючи на свою стислість, дуже широку документацію, величезну кількість посилань на праці Маркса, Енгельса, Леніна і Сталіна. Теоретичні витяги з творів класиків марксизму розраховані на те, що вивчаючі не задовольняться тільки невеликою цитатою, а дадуть собі труд прочитати праці, з яких узято відповідні витяги. Вивчення праць Маркса, Енгельса, Леніна і Сталіна не тільки в цитатах, а в оригіналі, є вимогою, на якій можна і треба виховувати більшовицькі кадри, — в дусі серйозного, вдумливого, наукового ставлення до фактів і подій історії. Не можна задовольнятися самим лише знанням факту, треба постаратися до кінця усвідомити його значення, його зв'язок з усією боротьбою робітничого класу за комунізм. Саме з цієї точки зору необхідно вивчати, як «ВКП(б) росла і міцніла в принципіальній боротьбі з дрібнобуржуазними партіями всередині робітничого руху — есерами (а ще раніше з їх попередниками — народниками), меншовиками, анархістами, буржуазними націоналістами всіх мастей, а всередині партії — з меншовицькими, опортуністичними течіями, — троцькістами, бухарінцями, націонал-ухильниками й іншими антиленінськими групами.
ВКП(б) міцніла і загартовувалась в революційній боротьбі з усіма ворогами робітничого класу, з усіма ворогами трудящих — поміщиками, капіталістами, куркулями, шкідниками, шпигунами, з усіма наємниками капіталістичного оточення»[4].
Необхідно вивчати історію партії так, щоб це вивчення озброювало «знанням законів суспільного розвитку і політичної боротьби, знанням рушійних сил революції» (стор. 4). Саме тому в «Історії ВКП(б)» дано теоретичні узагальнення, які допоможуть вивчити ці закони суспільного розвитку і політичної боротьби, які озброюють знанням рушійних сил революції.
Якщо до справи підходити колишніми мірками пропагандистів, що керували вивченням історії партії в гуртках, в школах, то введення в курс історії ВКП(б) таких питань, як виклад основ діалектичного і історичного матеріалізму, «утруднює» вивчення історії партії. Насправді ж кожен може переконатися, вивчивши «Історію ВКП(б)», що са́ме введення цих предметів полегшує правильне засвоєння історії партії, робить його повноцінним, сприяє ідейному зростанню наших більшовицьких кадрів. Ось чому саме на ці теоретичні питання, викладені в «Історії ВКП(б)», слід звернути особливу увагу.
——————
- ↑ В. І. Ленін, Т. XVII, стор. 354.
- ↑ Й. Сталін. Питання ленінізму, стор. 326, вид. 11
- ↑ Всі перелічені документи надруковано в збірнику «До вивчення історії», Партиздат, 1938.
- ↑ «Історія Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків). Короткий курс», стор. 3, 1939 (український переклад). Надалі при посиланнях сторінки вказано в дужках у самому тексті.