Думи і мрії/Хвилина роспачу

Думи і мрії
Леся Українка
Невільничі піснї (1895—1896)
Хвилина роспачу

• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Хвилина розпачу

Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899

Хвилина роспачу.

О горе тим, що врожені в темницї!
Що глянули на сьвіт в тюремнеє вікно.
Тюрма — се ко́ло злої чарівницї,
Нїколи не розібєть ся воно.

О горе тим очам, що звикли бачить з роду
Каміння сїре, вохкий мур цьвілий!

Їм сїрим здасть ся все, як небо у негоду,
І сьвіт немов тюремний двір малий.

О горе тим рукам, що звикли у неволї
Носить кайдани ржаві та важкі,
На волю вирвуть ся, і там бридкі мозолї
Їм нагадають, хто вони такі.

О горе тим, що мають душу чесну!
Коли вони ще вірять у богів,
Благати мусять силу ту небесну:
„Пошли нам, Боже, чесних ворогів!“

О горе нам усїм! Хай гине честь, сумлїння,
Аби упала ся тюремная стїна!
Нехай вона впаде, і зрушене каміння
Покриє нас і наші імена!

16/IX. 1896 р.