Думи і мрії/Хвилина роспачу
| ◀ Грішниця | Думи і мрії Невільничі піснї (1895—1896) Хвилина роспачу |
О, знаю я, багато ще промчить ▶ |
|
Хвилина роспачу.
О горе тим, що врожені в темницї!
Що глянули на сьвіт в тюремнеє вікно.
Тюрма — се ко́ло злої чарівницї,
Нїколи не розібєть ся воно.
О горе тим очам, що звикли бачить з роду
Каміння сїре, вохкий мур цьвілий!
Їм сїрим здасть ся все, як небо у негоду,
І сьвіт немов тюремний двір малий.
О горе тим рукам, що звикли у неволї
Носить кайдани ржаві та важкі,
На волю вирвуть ся, і там бридкі мозолї
Їм нагадають, хто вони такі.
О горе тим, що мають душу чесну!
Коли вони ще вірять у богів,
Благати мусять силу ту небесну:
„Пошли нам, Боже, чесних ворогів!“
О горе нам усїм! Хай гине честь, сумлїння,
Аби упала ся тюремная стїна!
Нехай вона впаде, і зрушене каміння
Покриє нас і наші імена!
16/IX. 1896 р.