Думи і мрії
Леся Українка
Невільничі піснї (1895—1896)
Ворогам
• Інші версії цієї роботи див. Ворогам Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899
Ворогам.
(Уривок)

…Вже очі ті, що так було привикли
Спускати погляд, тихі сльози лити,
Тепер метають іскри, блискавицї, —
Їх дикий блеск невже вас не лякає?
І руки ті, не учені до зброї,
Що досї так довірливо одкриті
Шукали тілько дружньої руки,
Тепера зводять ся від судороги злости, —
Чи вам байдуже про такі погрози?
Уста, що солодко співали й вимовляли
Солодкі речі, або тихі жалї,
Тепер шиплять від лютости і голос
Спотворив ся неначе свист гадючий, —
Що як для вас жалом язик їх буде?…
1895 року.