Дума про Марусю попівну Богуславку

Дума про Марусю попивну Богуславку
Тарасъ Шевченко
Санкт-Петербург: Печатня Гогенфельдена, 1861
Надруковано в книзі «Букварь южнорусскій»
• Цей текст написаний ярижкою.
• Інші версії цієї роботи див. Дума про Марусю Богуславку

Що на сы́нёму мо́рі,
На ка́мени биле́нькому,
Тамъ стоя́ла темны́ця каменна́я.
Що у тій-то темны́ци пробува́ло симъ-сотъ козакивъ,
Би́дныхъ нево́льныкивъ.
То воны́ три́дцять литъ у нево́ли пробува́ють,
Бо́жого сви́ту, со́нця пра́ведного у ви́чи соби́ не выда́ють.
То до ихъ дивка бра́нка,
Мару́ся, попивна Богусла́вка,
Прихожда́е,
Слова́ми промовля́е:
„Гей козакы,
Вы, бидніи нево́льныки!
Угада́йте, що́ въ на́шій земли Христія́нській за де́нь тепе́ра?”

Що тоди́ би́дни нево́льныки зачува́лы,
Ди́вку бра́нку,
Мару́сю, попивну Богусла́вку,
По рича́хъ пизнава́лы,
Слова́мы промовля́лы:
„Гей ты ди́вко бра́нко,
Мару́сю, попи́вно Богусла́вко!
Чо́му мы мо́жемъ зна́ти,
Що́ въ на́шій земли Христия́нській за де́нь тепе́ра?
Що три́дцять литъ у нево́ли пробува́емъ,
Бо́жого сви́ту, со́нця пра́ведного у ви́чи соби́ не вида́емъ.
То мы не мо́жемо знаты,
Що́ въ на́шій земли Христия́нській за де́нь тепе́ра."
Тоди́ ди́вка бра́нка,
Мару́ся, попи́вна Богусла́вка,
Те́е зачува́е,
До козаки́въ слова́мы промовля́е:
„Ой коза́кы,
Ви, бидніи нево́льныки!
Що сёго́дня у на́шій земли Христія́нській Велико́дная субо́та,
А за́втра святый пра́зныкъ, роковый день Велыкъ-день.“

То тоди́ то козакы те́е зачува́лы,
Би́лымъ лыце́мъ до сыро́и земли припада́лы,
Ди́вку бра́нку,
Мару́сю, попи́вну Богусла́вку,
Клялы́-проклына́лы:
„Та бода́й ты, ди́вко бра́нко,
Мару́сю, попи́впо Богусла́вко,
Ща́стя й до́ли соби не ма́ла,
Якъ ты намъ святый пра́зникъ, роковый день Велыкъ-день сказа́ла!“
То тоди́ ди́вка бра́нка,
Мару́ся, попи́вна Богусла́вка.
Те́е зачува́ла,
Слова́ми промовля́ла:
„Ой козаки,
Ви, бидни нево́льныки!
Та не ла́йте мене, не проклына́йте;
Бо якъ бу́де нашъ нанъ Туре́цькый до мече́ти выизжа́ты,
То бу́де мени́, ди́вци бра́нци,
Мару́си, попи́вни Богусла́вци,
На ру́ки ключи́ отддава́ты;
То бу́ду я до темны́ци прихожда́ты,
Темны́цю видмика́ты,

Васъ всихъ, биднихъ нево́льныкивъ, на во́лю випуска́ты.“
То на святій пра́зныкъ, роковый день Велыкъ-день,
Ставъ панъ Туре́цкій до мече́ти виізжаты
Ставъ ди́вци бра́нци,
Мару́си, попи́вни Богусла́вци,
На ру́ки ключи́ отддава́ты.
Тойди́ ди́вка бра́нка,
Мару́ся, попи́вна Богусла́вка,
До́бре дба́е —
До темны́ци прыхожда́е,
Темны́цю оддмыка́е,
Всихъ козаки́въ,
Би́дныхъ нево́льныкивъ,
На во́лю выпуска́е,
И слова́ми промовля́е:
„Ой козакы,
Ви, бидніи нево́льныки!
Кажу́ я вамъ, до́бре дба́йте,
Въ городы́ Христия́нські утика́йте;
Ти́льки прошу́ я васъ, одного́ го́рода Богусла́ва не мына́йте,
Мое́му ба́ткови й ма́тери зна́ты дава́йте:
Та неха́й міи ба́тько до́бре дба́е,

Гру́нтівъ, велы́кихъ мае́тківъ неха́й не збува́е,
Велы́кихъ ска́рбивъ не збира́е,
Та неха́й мене́, дивкы бра́нки,
Мару́сі, попи́вны Богусла́вки
Зъ нево́ли не выкупа́е;
Бо вже я поту́рчилась, побусурме́нылась,
Для ро́скоши Туре́цькои,
Для ла́комства неща́сного!“
Ой вы́зволи, Бо́же, насъ всихъ, би́дныхъ нево́льныкивъ,
Зъ тяжко́и нево́ли,
Зъ ви́ры бусурме́нськои,
На я́сни зо́ри,
На ты́хи во́ды,
У кра́й весе́лий,
У міръ хреще́ний!
Вы́слухай, Бо́же въ про́зьбахъ щирыхъ,
У неща́сныхъ молытва́хъ
Насъ, би́дныхъ нево́льныкивъ!