дубець

дубець

Дубе́ць, бця́, м. 1) Молодой дубъ. Ой у лісі під дубцем стоїть дівка з молодцем. Грин. III. 168. 2) Прутъ, палочка. Треба назламувать дубців з усякого дерева. Грин. I. 180. Поэтому также — розга. Не дубцем, так лозиною. Ном. Треба його дубцем бить. Грин. III. 553. Ум. Ду́бчик, ду́бчичок.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Дубе́ць, бця́, м. 1) Молодой дуб. Ой у лісі під дубцем стоїть дівка з молодцем. Грин. III. 168. 2) Прут, палочка. Треба назламувать дубців з усякого дерева. Грин. I. 180. Поэтому также розга. Не дубцем, так лозиною. Ном. Треба його дубцем бить. Грин. III. 553. Ум. Ду́бчик, ду́бчичок.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Дубе́ць, бця́, м. 1) Молодой дуб. Ой у лісі під дубцем стоїть дівка з молодцем. Грин. III. 168. 2) Прут, палочка. Треба назламувать дубців з усякого дерева. Грин. I. 180. Поэтому также — розга. Не дубцем, так лозиною. Ном. Треба його дубцем бить. Грин. III. 553. Ум. Ду́бчик, ду́бчичок.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937