дрівця

дрівця

Дрівця́, ве́ць, с. мн. Ум. от дрова.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937

Дрівця́, ве́ць, с. мн. Ум. отъ дрова.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Дрівця́, ве́ць, с. мн. Ум. от дро́ва. *Дровишки. Сл. Нік.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28