дряпіка

дряпіка

Дряпі́ка, ки, м. Обдирало, лихоимецъ. Ум. Дряпі́чка. Нептун іздавна був дряпічка. Котл. Ен. I. 10.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Дряпі́ка, ки, м. Обдирало, лихоимец. Ум. Дряпі́чка. Нептун іздавна був дряпічка. Котл. Ен. I. 10.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Дряпі́ка, ки, м. Обдирало, лихоимец. Ум. Дряпі́чка. Нептун іздавна був дряпічка. Котл. Ен. I. 10.

Грінченко Б. Д. Словник української мови / за ред. А. А. Хвилі. Київ: Соцеквидав України, 1937