|
На вас, завзятці-юнаки,
Що возлюбили Україну,
Кладу найкращії гадки,
Мою сподіванку єдину:
В вас молода ще грає кров,
В думках у вас немає бруду,
І в серці гріється любов
До обездоленого люду.
Ховайтеж ви її собі.
Не розмантачуючи всує:
Нехай ваш дух вона гартує
В житті у чесній боротьбі.
Не забувайте рідних хат,
Де лихо гіршав що-днини...
Не можна гаяти й хвилини,
Поки ще стогне меньший брат
Поки живий, — мерщій несіть
Сліпому світило просвіти,
І в серце, смертію сповите,
Живу надію закропіть!
Вшануйте, друзі, рідну річ,
Назвіте голосно своєю,
Та розженіте над землею
Непереможню, темну ніч
Хай всяк жене, а ви любіть
Свою знесилену родину —
Й за неї сили до загину
І навіть душу положіть!
|
