До ефективних суспільств/5/Вірогідність світового ладу
| ◀ Неминучість світового ладу | До ефективних суспільств. Розділ 5. Різні шляхи до спільної долі Вірогідність світового ладу |
Система показників ефективності. Вступ ▶ |
|
Названі передумови надто вибагливі. Виникає цілком законне запитання: чи можна їх виконати? На це є підстави сподіватись. Людина справлялася з надзвичайно складними проблемами тоді, коли вони були досить чіткими, мета приваблива або конче потрібна і, зрештою, проглядалися шляхи їх розв'язання. Впродовж останнього століття зберігалися виключно високі темпи технологічних і комерційних нововведень. Різні дослідження неодноразово приводили до одного висновку: схемі “попит – поштовх” належить основна роль у пробудженні здатності до новаторства серед окремих індивідуумів, груп і нації в цілому. Саме на цю схему слід покладатися, щоб досягти високого ступеня участі мас у політичному житті, створенні та апробуванні необхідних нових соціальних, політичних і економічних інституцій.
Повсюдно підвищується освітній рівень. Зв'язки між різними явищами та процесами у суспільстві, що визначають наше сьогодення і впливають на наше майбутнє, розширюються навіть за умови наявності багатьох викривлень. Напевно, поширюватиметься серед населення розуміння невідповідності між старими політико-економічними настановами і майбутніми потребами, так само, як і усвідомлення необхідності інституційних нововведень.
Позаду нас надзвичайно багатий історичний досвід: війни, що приносили біди переможцям, революції, що приводять до протилежних наслідків, шовінізм, расизм, експансіоністські імперіалістичні авантюри, що обов'язково породжують “володарів”, визвольні рухи як необхідний крок до суспільного повноліття. Той факт, що в сучасному світі існують принаймні зародкові моделі необхідних складових структури світового ладу, зумовлює вірогідність його виникнення у кінцевому підсумку. Є країни, які надійно функціонують завдяки схильності людей до співпраці й добровільного підпорядкування суспільним потребам, де управління здійснюється таким чином, аби об'єднати різні мовні спільноти, зберегти їхню культурну неоднорідність, досягти високого ступеня участі мас у політичному житті, високої стабільності й плавного функціонування шляхом еволюційного розвитку; країни, які досягли економічного процвітання, не експлуатуючи колонії, і не вдаючись до насильного нав'язування державних пріоритетів, протиставляючи їх пріоритетам індивідуальним.
У такому регіоні, як Західна Європа, країни якої докладають значних зусиль, щоб створити наднаціональну структуру, в якій не буде місця ні панівній нації, ні рабам. Це справді повчальний прецедент і можлива модель для майбутнього.
Ще впродовж десятиліть людство мандруватиме до мети звивистими шляхами. Проте з часом ці шляхи напевно зблизяться. Ми не можемо покинути нашу планету. Ми не бажаємо її руйнації. Жодна частина людства не в змозі її привласнити. Нам слід пристосовуватися до правил співжиття, якими будемо керуватися в умовах майбутнього єдиного світового ладу, нашої спільної долі.