До ефективних суспільств/Україна/Номенклатура при владі
| ◀ Шлях до незалежності | До ефективних суспільств. Україна: 20 минулих і 20 майбутніх літ Номенклатура при владі (1992–1994 роки) |
Перший мандат Кучми (1994–1999 роки) ▶ |
|
НОМЕНКЛАТУРА ПРИ ВЛАДІ
(1992–1994 РОКИ)
У парламенті націонал-демократи були кількісно меншістю, проте мали значний моральний вплив. Вони давно мріяли про незалежність, та, на жаль, не достатньо думали, як взяти владу у свої руки. Вони могли б прийти до влади вже у 1991–1992 роках і відсунути номенклатуру вбік, створити уряд і бюрократію з новими людьми, без досвіду в управлінні державою, але зі справжнім патріотичним ставленням до її розбудови. У січні 1992 року Кравчук запропонував Чорноволові, лідеру демократів в опозиції, який програв вибори, щоб він ввійшов до Кабміну як прем'єр-міністр і запропонував інших кандидатів з демократичних сил на пости в Кабінеті. Проте Чорновіл відмовився. Саме це дало змогу колишнім комуністам залишитись при владі на довгий період.
Кравчук як президент повівся гідно, із самоповагою, належною президентові великої країни, особливо під час офіційних візитів до Об'єднаного Королівства, Індії, США (я супроводжував його під час таких візитів). Він, на жаль, не добре розумівся в економічних питаннях. Під тиском західних, особливо американських, радників відбувається процес приватизації, яку використала колишня номенклатура і швидко здобула основні заводи та інші форми майна. Олігархи виростають як гриби після дощу. Мабуть, найгіршим виявом політичної зухвалості була трійка людей у “будинку з химерами”, які в липні 1993 року готували випуск облігацій на суму в 10 млрд доларів, гарантією яких мала стати ціла Україна. Леонід Макарович попросив мене піти до “будинку з химерами” та перевірити, що там “хлопці” роблять. Молода команда не звернула жодної уваги на моє попередження, що ця схема небезпечна, а крім того, її неможливо було втілити. Вже в Касабланці я дізнався, що президент Кравчук збирався запропонувати парламенту схвалити згаданий випуск облігацій. Незважаючи на мої поради і навіть благання в телефонній розмові вночі 10 листопада не робити цього, тому що це зашкодить його репутації, економічно наївний Кравчук виносить цю схему на голосування у ВР наступного ранку. На щастя, ВР цього рішення не ухвалила.
Через некомпетентне керування економікою країни починається велика семирічна економічна криза: сильний спад ВВП, крах або демонтаж багатьох підприємств, безробіття, а разом з тим і гіперінфляція. Замість ейфорії 1988–1992 років приходять песимізм, недовіра до влади й навіть сумніви в доцільності самостійності.
Однією з важливих політичних дій Кравчука стало підписання 14 січня 1994 року договору про ядерне роззброєння України та передачу зброї на знищення до Російської Федерації (РФ). Це знову, перш за все, під тиском США (договір було підписано Кравчуком, Клінтоном і Єльциним), хоча США опісля не поспішали компенсувати Україні втрату цієї військової потужності й надали смішну суму на ліквідацію ядерної зброї. Разом із цим Україна втратила можливість гостріше поторгуватись із зовнішнім світом, особливо США, за більші економічні привілеї та кращий політичний статус. На виправдання цього кроку треба згадати, що ядерне роззброєння було передбачено в Декларації про суверенітет у липні 1990 року і що збереження ядерної зброї в доброму стані було б перевантаженням і так крихкого державного бюджету.