Досвітні сімфоніі/На кучугурах минулого…
| ◀ Підвівся день… | Досвітні сімфоніі На кучугурах минулого… |
Я із жовто-блакиття перший… ▶ |
|
На кучугурах минулого
Повстав спогад-соняшний промінь,
Задзвінів крик у повітрі фістулою,
І похмурились золоті брови.
То не крики я чую, а зойк…
Ах, лани зблідлі до смерти!
Серце плигає раненою козою.
Осінь.