КЛАВІАТУРТЕ.
Клавіатурте розум, почуття і волю —
клавіатурте!
Шукайте метрополію свідомого життя.
Собака почуває проміння сонця,
а ти — о, чоловіче — ти знаєш блиск
байдужих зорь?
Кінцеві межі кучугурять
і вишкіряються з пітьми,
а там нікчемність: атом — нуль
… Куди це вітер так війнув
з пітьми?
Пустіть по тирсі Арімана
свій гострий нюх
Пізнайте все в віках і над віками.
Майдани в марности загрузли —
у калюжах
… не мітінгуйте мій патос!
Бреде склизька і мрячна осінь.
Ми чули — бачили і вибухи і морок —
чи то сузірря мріяли в снігах,
коли по рейках тихих семафорів
пливла зелена
фантазійна
путь?
А сьогодня ваше ізмарагдове слово —
на чорта?
На чорта, коли нема молитви?
Кінь непідкований негідний,
кінь непідкований по брукові не побіжить,
а ми хочемо —
без межі,
д'єх — без межі!
Молимося тобі, невідомість минулого,
сучасного і майбутнього.
Молимося мудрости і віку, і секунди.
Молимося тому, чого не знаємо,
бо наша молитва — жага все-всепознання.
Клавіатурте розум, почуття і волю!
Клавіатурте!
